Колективна монографія литовських й українських дослідників пропонує новий інклюзивний підхід до інтерпретації спільної культурної спадщини обох народів. Географічна локалізація Литви на балто-словʼянському пограниччі латинської та візантійської цивілізацій детермінувала появу у Вільнюсі в XIV ст. однієї з найдавніших релігійних інституцій у столиці ВКЛ – спочатку православного, а від XVII ст. унійного монастиря Пресв. Трійці. Аж до середини XIX ст. спільнота ченців східного обряду і створені нею інституції були місцем зустрічі литовського Заходу та руського (українсько-білоруського) Сходу, а також духовним центром Василіянського чину і всієї Київської (Віленської) митрополії. Водночас Святотроїцька обитель перетворилася на важливий осередок публічної репрезентації культурних моделей Slavia Orthodoxa, Slavia Unita та Lithuania Latina в поліетнічному і мультиконфесійному соціумі ВКЛ.Автори текстів: Вадим Ададуров, Іван Альмес, Дарюс Баронас, Альфредас Бумблаускас, Оксана Вінниченко, Олег Дух, Ґенутє Кіркєнє, Юстіна Козакайте, о. Павло Кречун ЧСВВ, Альбінас Кунцевічюс, Витаутє Лукшенєнє, о. Василь Парасюк ЧСВВ, Ігор Скочиляс, Юліана Татьяніна, Ігор Тесленко, Леонід Тимошенко, Мінтаутас Чюрінскас, Мартинас Якуліс, Рута Янонєнє.